Південь України. Благодатний край, де жарко родючий степ зустрічається з прохолодою чорноморських хвиль, терпкі запахи чебрецю й полину змішуються із солоним рибним вітром морських просторів. Порізане цілющими лиманами – залишками древніх рік – узбережжя древнього Євксинського Понту. Вікно в середземноморський історичний простір, колиска європейської цивілізації. Житниця України. Край суднобудівників і хліборобів. Усе це – Миколаївщина.
Її землі – понад 24600 км. кв. – розкинулись в басейні нижньої течії Південного Бугу. З трьох сторін область межує з іншими регіонами України, а на півдні її територія займає кілька сотень кілометрів берегової лінії Чорного моря і його лиманів. Ця лінія робить дивні зигзаги, глибоко в сушу врізаються Дніпровсько-Бузький, Бузький, Тилигульський, Березанський лимани, створюючи неповторну мозаїку водяних плес. Там, де зливаються русла рік Південний Буг і Інгул, розташований обласний центр – місто, що омивається річковими водами – Миколаїв.

Багато чужинців намагались заволодіти прибузькими землями – орди печенігів, половців, монголо-татар, а також литовці, кримські татари, турки спустошували цей край. І саме тут, на південному рубежі, у Дикому полі, ставали на захист рідної землі відважні лицарі волі – запорізькі козаки, грудьми закриваючи Україну від турецької і татарської зброї. Козацькі паланки були в ті часи вартовими прикордонними заставами. Достеменно відоме місце, де розташовувались легендарний Запорізький Гард, форпост українського козацтва на півдні України. Нині це одне із заповідних місць Миколаївщини – ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя». З кінця XVII століття господарчий розвиток краю пов’язаний з утворенням Запорізької Січі. Запорізькі і прибузькі козаки, незважаючи на численні небезпеки, уперто просувалися до моря, утворюючи острівці хліборобської культури. Степ, на який з півночі тиснула багата хліборобська культура, був просто приречений з’єднатися з морем. Це і відбулося в результаті російсько-турецьких воєн.

Подальша історія краю пов’язана з виходом Росії до Чорного моря і освоєнням причорноморських степів. У 1789р. в гирлі Інгулу почалося будівництво верфі, і вже через рік тут виникло місто, яке назвали Миколаєвом – на честь здобуття турецької фортеці Очаків у день Святого Миколая, заступників моряків. Незабаром, на початку ХІХ століття, Миколаїв став центром Миколаївської губернії, місцем розташування штабу Чорноморського флоту. Колонізований степ перетворився на хлібні засіки, а Миколаїв став центром суднобудування, великим портом, з якого Росія відправляла на експорт значну частину вирощеного у цих степах хліба. Так визначилася спеціалізація краю, яка є актуальною і понині.

Рівнинна поверхня, що поступово знижується з півночі на півночі на південь, здавалося б, повинна робити природу Миколаївщини одноманітною, як усі степи. Дійсно, велика, південна частина регіону, розташована у межах Причорноморського низькодолу, має незначний рельєф. Тут на широких вододілах зустрічаються лише неглибокі замкнені низини (поди), що заповнюються навесні талими водами. Менше, північна частина області зайнята відрогами Придніпровської височини, сильно розрізана ярами, балками і долинами рік. Усе це робить природу Миколаївщини досить різномісною, незважаючи на те, що лише близько 1% території області покрито лісами, а природа (типчаково-ковильна) рослинність збереглася лише по схилах балок. Тут зустрічаються унікальні куточки природи, які ретельно охороняються. Понад 120 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, регіональні ландшафтні парки «Кінбурнська коса» і «Гранітно-степове Побужжя», частина Чорноморського біосферного заповідника, 45 заказників, 42 пам’ятки природи, два десятки парків, Миколаївський зоопарк (один із найстаріших та найкрасивіших в Україні), - усе це відноситься до золотого фонду регіону, цінностям, що не мають ціни.

Доступно!!!

Ми пропонуємо Вам здійснити незабутні подорожі Таврійськими степами разом з нами. Наші послуги на подорожі містять знижки до 30-40%!!!

Подорожуючи з нами, Ви залишитесь дуже задоволені !!!